Тіні тривоги та депресії подовжувались по ландшафту дитинства, кидаючи палину над поколінням. У той час як глобальна пандемія послужила різким лупою, виявляючи крихкість психічного добробуту дітей, правда набагато складніша. Приплив тривоги та депресії передував пандемії, мовчазній епідемії, яка постійно розгортається десятиліттями.
Причини цієї тривожної тенденції є багатогранними, але виділяється один фактор: глибоке зниження вільної гри. Видатний психолог, доктор Пітер Грей, давно стверджував, що ерозія неструктурованої гри є ключовим рушієм ескалаційної кризи психічного здоров'я серед дітей та молоді.
Дослідження Грея виявляють тривожний парадокс. Незважаючи на безпрецедентний прогрес у галузі здоров'я, багатства та свободи, молоді люди все більше обтяжуються тривогою та депресією. Цей відключення говорить про те, що першопричина полягає не у зовнішніх обставинах, а у внутрішньому ландшафті дітей.
Концепція "локус контролю" пропонує вирішальне розуміння. Люди з внутрішнім локусом контролю вважають, що вони мають силу формувати власні долі. Вони відчувають себе повноваженнями робити вибір, який впливає на їхнє життя. І навпаки, ті, хто має зовнішній локус контролю, сприймають себе як пішаки долі, вважаючи, що зовнішні сили диктують свої результати.
Дослідження послідовно демонструють, що внутрішній локус контролю пов'язаний з більшою стійкістю та меншими показниками тривоги та депресії. Тим не менш, дослідження, що тривають десятиліттями, виявляють суттєвий перехід до зовнішнього локусу контролю серед молоді. Ця ерозія сприйнятого контролю збігається з тривожним зростанням порушень психічного здоров'я.
Крім того, дослідники спостерігали перехід від внутрішніх до зовнішніх цілей серед молоді. Внутрішні цілі, такі як особистісне зростання та самовідкриття, керуються внутрішньою мотивацією. Зовнішні цілі, такі як багатство та статус, керуються зовнішньою перевіркою. Зростаючий фокус на зовнішніх цілях, які часто виходять за рамки контролю людини, може призвести до почуття безпорадності та тривоги.
Доктор Грей стверджує, що зниження вільної гри є головним фактором як для переходу до зовнішніх цілей, так і для зростання тривоги та депресії. Вільна гра, за своєю суттю, суттєво мотивована і дає можливість дітям взяти під контроль власний досвід. Це дозволяє їм розвивати навички вирішення проблем, формувати впевненість та виявляти свої пристрасті.
Навпаки, структуровані заходи, такі як спортивні та академічні заняття, спрямовані на дорослі, часто підкреслюють зовнішні нагороди та зовнішню перевірку. Діти вчаться надати пріоритети приємних дорослих та досягнення заздалегідь визначених результатів, а не переслідувати власні інтереси та розвивати власне почуття компетентності.
Сучасна освітня система, з акцентом на стандартизоване тестування та жорсткі навчальні програми, ще більше посилює цей зовнішній локус контролю. Дітей вчать пріоритетність зовнішньої перевірки над внутрішньою мотивацією, що призводить до зменшення почуття самостійності та самоефективності.
Наслідки цієї зміни глибокі. Діти, які позбавлені вільної гри та самостійності, мають більше шансів на тривогу, депресію та інші порушення психічного здоров'я. Їм не вистачає механізмів стійкості та подолання, необхідних для орієнтації на виклики життя.
Хоча проблема є складною та багатогранною, є кроки, які ми можемо зробити для її вирішення. Ми повинні надати пріоритет вільній грі, дозволяти дітям досліджувати їх світ, розвивати власні інтереси та будувати почуття самоефективності. Ми повинні сприяти зростанню мислення, заохочуючи дітей сприймати виклики та вчитися на своїх помилках.
Ми також повинні кинути виклик переважаючій культурі надмірного захисту, яка позбавляє дітей можливості навчитися керувати ризиком та розвивати стійкість. Ми повинні визнати важливість природи в розвитку дитини, надаючи можливості дітям зв’язатися з природним світом.
Зрештою, ми повинні перенести свою увагу від зовнішньої перевірки на внутрішню мотивацію, надаючи можливість дітям взяти під контроль власне життя та переслідувати власні пристрасті. Визнаючи критичну роль вільної гри та самостійності в психічному здоров’ї дітей, ми можемо створити більш виховане та сприятливе середовище для наступного покоління.
